Про нас

Історія

Останні новини

03.06.2019
Житній хліб і ЗСЖ або який хліб найкорисніший?

03.01.2019
НОВИНКА! Хліб "Тостовий"

12.11.2018
ЧИ МОЖНА ЇСТИ ХЛІБ КОЛИ СИДИШ НА ДІЄТІ? ЧИМ КОРИСНИЙ ХЛІБ?

07.06.2018
ДОБРИЙ ХЛІБ НА ЧИСТІЙ ВОДІ!

Нагороди

Нагороди Bakery Ukraine - 2017
Диплом ГРАН-ПРІ

Контактна інформація

11701 Житомирська обл., м. Новоград-Волинський, вул. Героїв Майдану, буд. 10
Телефон: (04141)-35583
Факс: (04141)-35605
E-mail: nv-hlib@ukr.net
Докладніше

Історія Новоград-Волинського хлібозаводу починається з 1944 року, коли після визволення міста від фашистських загарбників гостро стала проблема забезпечення хлібом жителів міста і району. Розташувати підприємство тоді було вирішено на місці колишньої фабрики гнутих меблів по вулиці Радянській, 10 та території прилеглої до неї конюшні.

Перший наказ Новоград-Волинського хлібозаводу було підписано першим директором заводу Носовою Євдокією Іванівною в січні 1944 року. В лютому цього ж року працювало 12 чоловік.

Другим директором хлібозаводу в березні 1946 року став Шульга Іван Афонович. В 1946 - 1948 роках проведено ремонтно-будівельні та монтажні роботи по влаштуванню хлібозаводу. Будівництво здійснювалось шляхом ремонту, реконструкції існуючих частин будівельних об’єктів, добудови і прибудови до них недостаючих виробничих, ремонтних, складських та побутових приміщень власними силами з одночасним будуванням 3-х печей типу ФТЛ-2 з дров’яним опаленням для випікання хліба у формах.

Важливі питання вирішували на планерках (головує директор, Шульга І.А.)

Продовжив реконструкцію наступний керівник заводу Черненко Микола Євдокимович (з вересня 1950 року по січень 1953 року) та Кот Андрій Андрійович (з липня 1954 року по березень 1960 року).

Випікання в невеликій кількості кондитерських виробів - тортів, кексів, рулетів, – влаштували в дощатому дерев’яному приміщенні з північної сторони за головним корпусом в само-збудованій черевній печі з дров'яним опаленням. В 1952 році побудовано матеріальний склад, механічну майстерню, в 1955 році - склад сировини, в 1965 році - додаткову лінію електропостачання, в 1967 - кондитерський цех.

Виконані в перші роки монтажні роботи відзначались своєю технічною і технологічною недосконалістю, недостатністю фахового рівня і виробничого досвіду пекарів, тістомісів, змінних слюсарів, під час

Перша пічка на заводі побудована у 1947 році.
Хліб у формах в пічку саджали на лопатах.

недотримання вимог технічних норм роботи виробничого обладнання та технологічного процесу призводили до перевертання форм, люльок, сходу цепів з обертових ведучих коліс, аварійності, перериву в роботі печей, браку продукції, особливо в нічні зміни.

Ручний розподіл тіста (фото 1959 р.)

 

Розташування виробничого обладнання не відповідало технічному потоку. Недостатність площ і об’єму по висоті не відповідало найменшим технічним, побутовим і санітарним вимогам. Вистоювання тістових заготовок у формах виконувалась на вагонках. В технологічній лінії відчувалось некомплектність обладнання, якого не вистачало. Перша та друга печі виробляли хліб у формах, третя - була задіяна на випіканні булочних виробів. Всі печі були на 24 люльки з малим подом випікання.

Належна робота по розвитку активізувалась на початку 60-их років. Керівником заводу в березні 1960 року став Савченко Лаврентій Маркович (пропрацював до 1976 року). Наявні печі №1, №2, №3 потребували значних робіт з дальшого доопрацювання та удосконалення, добудови до них необхідних допоміжних агрегатів. Для набуття необхідних знань і досвіду головний механік Квітченко Петро Мартинович виїздив на інші заводи в міста Коростень, Житомир, Бердичів, Київ, Вінниця, Рівне та в Закарпаття.

В кабінеті головного механіка Квітченка П.М. (перший зліва на фото, 1970 р.)

Реконструкція розпочалась з переобладнання печі №1 з 24-х та 36-и люлькову з продовженням її в котельню у вигляді балкону, з установкою двох парових з’єднаних між собою трубами коробок. Проведені у відповідності з цим необхідні внутрішні роботи у печі. Реконструйовано у пристосування до 36 люльок розстоювальний конвеєр для розстойки тістових заготовок з підняттям його на 1,1 м. в довжину та висоту, що також покращило освітлення навколишній робочих місць. Продуктивність печі доведена до 8,1 т формового хліба за добу. Аналогічна робота була проведена і по печі №2. по лінії №3 піднято розстоювальний конвеєр.

Лінії комплектувались:

  • тістомісильними машинами И-8 ХТА А2 КТБ-1, А2ХТММ, А2КТМ2Б;
  • заварочними машинами ХЗ-300;
  • тістоділителями ХДФ-М2, А2ХТН;
  • тістозакаткою Т1-ХТ2-3-1;
  • тістоокруглювачами Т1-ХТН;
  • діжоопрокидувачами П-0-1, А2КПФ;
  • розстоювальними шафами Р-1-57

 

Всі монтажні роботи виконувались за рахунок власних коштів і власними силами.

Відвантаження готової продукції (фото 60-х років)

З розвитком міста, зростанням чисельності населення і споживчих запитів виникла необхідність збільшення виробництва хлібобулочних виробів та розширення їх асортименту, що викликало потребу спорудження додаткової печі №4. Було вирішено питання спорудження додаткової печі №4 за піччю №3, як продовження всієї технологічної лінії. Піч комплектувалась обладнанням аналогічним існуючим печам ФТЛ-2 з розстоювальним конвеєром, підіймачем, тісторозділювачем, округлювачем та іншими необхідним для роботи печей.

На печах №1, №2 парозволоження здійснювалось простим поливанням хліба водою. Наявність одного парового котла здійснити парозволоження в повному об’ємі не дозволяло.

В 1968р. було добудовано приміщення котельні з установкою 2-х парових котлів Е 1/9 та було вирішено належне парозволоження виробів на всіх печах.

Розвозили хліб в будках на конях або військовим автотранспортом

В кінці 60-х років розпочалось і в 1972 році здійснено перехід котелень на рідке паливо. Однак при холодних температурах в зимовий період мазут весь час застигав, що знижувало ефективність роботи парових котлів та негативно відбивалось на технологічному процесі. Поступово було здійснено перехід на дизпаливо, а потім на більш дешеве пічне паливо. Всі переходи супроводжувались відповідними реконструкціями системи на відповідний вид палива з установкою цистерн (18, 25, 40м3) рідкого палива.

Кочегари: М.Лукащук, В.Коваль

В 1967 році власними силами побудовано кондитерський цех потужністю 1т кондвиробів за добу. Обладнання щорічно доповнювалось, модернізувалось, обновлювалось. На початку 70-х років основне його технологічне обладнання було: 3 електрошафи ЕШ-З-М, кремозбивальна машина КСМ, збивальна і змішувальна машина та інше допоміжне обладнання.

Поряд з роботами з розвитку виробничої бази проводились роботи з будівництва побутових об’єктів. В 1970-х роках побудовано вагову, медпрофілакторій, теплицю з вирощування овочів, створено господарство з відгодівлі свиней та інші побутові приміщення.

Організаційно завод до 1973 року був як самостійне підприємство. В 1973 - 1974 рр. завод реорганізовано в хлібокомбінат, до складу якого входили Лубчицький, Колодянський, Рогачівський, Олександрійський млини та помольний цех по вулиці Войкова (біля автовокзалу).

З 1976 року по 1997 роки завод входив до складу Житомирського об’єднання «Житомирхліб».

З 1971 - 1988р.р. щорічно розширювались, модернізувались ємкості приготування рідких дріжджів.

«Ручне» розвантаження борошна (1968р.)

До 1975 року завезення борошна на завод здійснювалось автотранспортом в мішках. З встановленням і впровадженням в дію в 1975 році ємностей (силосів) безтарного зберігання борошна, з побудовою системи норій, шнеків, нових борошнопросіюючих агрегатів борошно на завод перевозилось переважно боршновозами. Автотранспортом перевозилось лише борошно вищого ґатунку.

Борошновоз розвантажує борошно в силоса (фото 1978р.)

В 1976 - 1984р.р. було впроваджено безперервне тістоприготування, введено в дію склад безтарного зберігання борошна, склад мокрого зберігання солі.

О.В.Грабинський

Керівником заводу з вересня 1976 р. по вересень 1984 р. був Грабинський Олексій Володимирович.

В 1981 році збудована піч ФТЛ-20. В послідуючі 80-і роки кондитерський цех доповнився двома кремозбивальними машинами, холодильною установкою РП МВВ-4-1-2, безквіторізкою, горіходробилкою РЗ-ШДО, тістомісильними машинами МИП-50, Т1-ХТ2Д, установкою для випікання білка, електрокотлами КПВ та ПЕ, двома борошнопросіювачами «Піонер». В 1982р додатково придбано і встановлено холодильні агрегати - БС-045, в 1983р.- ШХ-1,6; в 1995р. -ШХ-0,8.

В здійсненні виконаних робіт у відповідний період брали участь керівники заводу, інженерно-технічні працівники, монтажники, слюсарі.

Найактивнішу участь протягом всього періоду виконання цих робіт з 1961 по 1986рр. брав Петро Мартинович Квітченко. По звільненні з рядів Радянської Армії він поступив на завод слюсарем, а незабаром став механіком, головним механіком та інженером з охорони праці. Був відповідальним також за роботу котлів, за електро- та пожежо-безпеку, роботу водопостачання та каналізації. Проводив виховну роботу, очолював партійну організацію.

П.М. Квітченко

Окрім професійної хлібопекарської діяльності на хлібозаводі на високому рівні відбувались заходи соціально-культурного значення. Так у фото-архіві заводу можна знайти світлини команди з волейболу, жіночого хору та, навіть, вокально-інструментального ансамблю. Гарні традиції підтримуються і сьогодні.

На початку 60-х років в країні наступив бурний підйом технічного і господарського розвитку. В місті розпочалась реконструкція і будівництво нових машинобудівного, ремонтно-механічного, кам’янодробильного заводів, м’ясокомбінату, сиркомбінату, «Сільгосптехніка», розвивались і реконструювались інші підприємства. Життя вимагало таких же рішень і для хлібозаводу. Його потужність, технічний і технологічний рівень, умови праці, якісні вимоги не відповідали сучасним завданням. При ініціативі керівництва заводу в 1967 році була створена комісія з представників місцевої влади, санітарних, пожежних та інших служб, керівників і фахівців Житомирського об’єднання, куди входив хлібозавод, з подальшої життєдіяльності хлібозаводу. Комісія встановила: фундаменти головного корпусу мають просадку, стіни - вертикальні тріщини, можливість аварійності, технологічне устаткування застаріле і з великим процентом зносу, побутові приміщення відсутні, умови праці незадовільні, території для розвитку немає. Було вирішено збудувати новий завод, а старий після будівництва нового підлягає закриттю.

А.А.Лосовський

Однак будівництво нового заводу, виділення відповідного фінансування у державних і господарських органах не вирішувалось. Склалась невизначена ситуація за якої власних коштів для будівництва такого масштабу не було, а можливості подальшої роботи з механізації були обмежені як власними фінансами, так і в технічному виконанні у зв’язку з відсутністю для цього виробничої площі та незадовільним станом будівельної частини заводу.

Директора заводу Лосовського Адама Антоновича, який працював з жовтня 1984 р. по жовтень 1989 р., змінив молодий та енергійний керівник Портянко Сергій Федорович.

При наполяганні керівництва заводу, клопотанні працівників колективу та при підтримці керівництва міста в 1989 році було вирішено питання проектування будівництва нового заводу потужністю 65 т. хлібопродукції на добу по вул. Герцена, 18 з фінансуванням за рахунок держбюджету та коштів Житомирського об’єднання хлібопекарної промисловості «Житомирхліб». Проектування здійснював Харківський проектний інститут зернопереробної промисловості.

Будівництво розпочалось в 1991 році. Будівельні роботи здійснювало місцеве будівельно — монтажне управління №9, для організації будівництва, його фінансування була створена дирекція будівництва об’єкта на чолі з Подсадним Б.В.

С.Ф.Портянко

В 1996 році фінансування будівництва заводу було припинено і будівництво зупинено. І як об’єкт незавершеного будівництва загальною вартістю капіталовкладень 3978,6тис.грн. з оцінкою 3694,1тис.грн, з освоєнням 280,7тис.грн. передано діючому хлібозаводу, витрати на утримання якого до 2006 року складали понад 220тис.грн.

При проведенні у 2005 році комісією державного майна і фондового ринку Житомирської області аукціону об’єкт незавершеного будівництва був переданий фірмі «Житомирські ласощі» (акт від 08.12.2006 року).

З припиненням будівництва нового заводу, керівництво заводу змушене було направити всі сили і фінанси на збереження, модернізацію і подальший розвиток виробничої бази діючого старого заводу, створення умов для виробництва широкого асортименту і якісної хлібопродукції по задоволенню сучасних зростаючих потреб населення міста, належних умов праці пекарів.

В 1993 році почалась комп’ютеризація обліку на виробництві, в бухгалтерії, та відділі збуту.

В 1996 році переведено котельню на газ.

Однак залежність від Житомирського об’єднання «Житомирхліб» обмежувала самостійність у вирішенні багатьох питань. З виходом у 1997 році заводу з підпорядкування «Житомирхлібу» активізувалась господарська діяльність за рахунок як власних коштів так і з залученням банківських кредитів.

Експедитор Степанюк Тетяна (фото 2011 р.)

30 жовтня 1997 року регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області було видано Наказ № 222 – ДП, згідно якого приймалось рішення щодо приватизації державного майна підприємства. А 13 квітня 1998 року – Наказ про створення Відкритого акціонерного товариства «Новоград-Волинський хлібозавод». Цим же наказом було зафіксовано статутний фонд Товариства в розмірі 387479,00 гривень.

На виконання робіт по бізнес - плану за рахунок прибутку витрачено в 2000р. - 99,2 тис.грн.; в 2001 - 249,9 тис.грн.; в 2002р. - 144,5 тис.грн., в 2003р. - 308,0 тис.грн. у подальші роки обсяг робіт і обсяги капіталовкладень нарощувались із залученням кредитів банку. В 2004р. при капіталовкладенні 496,4 тис.грн. залучено кредиту на 52,2 тис.грн., в 2005р. - 2000,5 тис.грн. і 476,6 тис.грн., в 2006р. - 1327,0 тис.грн. і 570 тис.грн. за 2000 - 2006р.р. загальні капіталовкладення склали 4625,5тис.грн., в т.ч. залучено банківських кредитів на 1085,5тис.грн.

21 квітня 2008 року на Загальних зборах акціонерів було прийнято рішення про збільшення Статутного капіталу та закрите (приватне) розміщення власних акцій, внаслідок чого розмір Статутного капіталу склав 774958,00 грн.

У 2008-2010 роках товариство працювало в надзвичайно складних умовах постійно зростаючих цін на сировинні та енергетичні ресурси, несприятливих для виробництва нормативно правових актів Кабінету Міністрів, які адміністративно стримували оптово-відпускні ціни, обмежували рентабельність виробництва, ускладнили господарські відносини як з постачальниками так і споживачами. Дезорганізованість в фінансовій системі стала гальмом в розвитку виробництва. В ряді місць стало неможливим одержати оплату за реалізовану продукцію, що створювало надзвичайне становище в господарюванні.

При таких обставинах правління вживало всіх можливих заходів по посиленню режиму економії у всій сфері діяльності, недопущенню збитковості і одержання можливої рентабельності.

Незважаючи на складні фінансові обставини значна робота була проведена щодо розвитку маеріально-технічної бази підприємства. Проведено значний обсяг ремонтно-будівельних робіт по розширенню виробничих і побутових приміщень в кондитерському цеху.

Придбано та встановлено обладнання по нарізці та упаковці хлібобулочних виробів, встановлено дільник тіста SD – 180, проведено капітальний ремонт печі ФТЛ-2, придбано паровий котел SR-500, встановлена холодильна установка С-150.

Випікання «Плетінки» в печі «Термотехніка»

Протягом 2008-2010 років придбано 4 нових автомобілі «Газель». Замінено застарілу комп’ютерну техніку.

Асортиментний ряд налічував 154 найменування продукції, в тому числі хлібобулочних виробів 35 найменувань, здобно-булочних - 39, кондитерських - 80 найменувань.

Придбано машину інтенсивного тістоприготування «Прима-160» , яку встановлено в булочно-кондитерському цеху в січні 2011 р. Встановлено дозатор води ДВС-10 в хлібобулочному цеху.

У травні 2010 року було здійснено процедуру переведення існування акцій з документарної у без документарну форму.

У березні 2011 року на Загальних зборах акціонерів було прийнято рішення про реструктуризацію підприємства у Публічне акціонерне товариство «Новоград-Волинський хлібозавод», згідно вимог діючого законодавства.

У 2011 році було придбано тягач-борошновоз з вантажомісткістю 30 тон. Побудовано нове холодильне відділення з двома камерами, реконструйовано відділення по тарному зберіганню борошна.

Протягом 2009- 2011 років внаслідок Всесвітньої економічної кризи та політичної кризи в Україні постійно знижувався попит населення на кондитерські вироби. Виробництво тортів і тістечок стало не рентабельним. Та одночасно з цим збільшувався попит на здобно-булочні вироби. У 2011 році керівництво заводу прийняло рішення закрити кондитерський цех та збільшити об’єм випуску здобно-булочних виробів.

Для реалізації поставлених завдань по забезпеченню попиту на здобно-булочну продукцію було придбано і встановлено додатково нову піч МІВЕ.

Станом на січень 2012 року в асортименті заводу 88 найменувань продукції, з яких 32 – хлібобулочних і 56 – здобно-булочних виробів. Реалізація здійснюється в 12 районах Житомирської області, а також в Рівненській та Хмельницькій областях. Доставку здійснюють 27 машин.

Велике значення в реалізації хлібобулочної продукції в м. Новограді-Волинському має Дочірнє підприємство «Торговий дім ПАТ «Новоград-Волинський хлібозавод». Торговий дім складається з п’яти магазинів, які окрім смачних хлібобулочних виробів, пропонує й інші продовольчі товари. Очолює підприємство Шалухіна Анна Іванівна.

Над випуском продукції працює штат досвідчених і відданих своїй справі працівників, частина з яких продовжує сімейну справу, працюючи на Новоград-Волинському хлібозаводі.

ПАТ «Новоград-Волинський хлібозавод» гарантує якість свої продукції, яка підтверджена великою кількістю нагород, здобутих на Всеукраїнських та Міжнародних виставках-конкурсах. Також значна кількість нагород завойована працівниками-хлібопекарями на різних конкурсах майстерності.

І ось знову в рамках чергової 16-ої Міжнародної спеціалізованої виставки «Хліб/Кондитер Експо 2011» яка проходила 7-10 червня 2011 року в м. Київ, в Міжнародному виставковому центрі було проведено «Кубок Співдружності з хлібопекарської майстерності».

Кубок – це конкурс професійної майстерності пекарів, який зібрав на одному майданчику найкращі колективи потужних хлібопекарських підприємств України і країн СНД, і в якому брала участь команда хлібозаводу в складі майстрів-технологів Нероди Галини Прокопівни та Осадчук Юлії Леонідівни, під керівництвом інженера-технолога Бучинської Надії Володимирівни.

Конкурсна програма складалась з трьох завдань. Протягом 5 годин потрібно було випекти:

  1. 20 видів булочних виробів масою до 0,1 кг різноманітної форми;
  2. 10 видів плетених (із 4-ьох і більше «джгутів») булочних виробів масою до 0,5 кг;
  3. коровай масою до 2,5 кг.

 

За результатами конкурсу наша команда посіла I-е місце й одержала Кубок Співдружності.

Ми використовуємо кожну можливість побувати на таких високих форумах майстерності. Як говорять у народі: «І себе показати, і навчитися у людей чогось». Наші ж майстри на досягнутому не зупиняться, а будуть розвивати і передавати свої вміння молодому поколінню, бо ми ставимо за мету створення на підприємстві школи майстрів найвищої кваліфікації. А також хочеться сказати, що наша участь в таких конкурсах, не заради досягнення слави, а заради доказу майстерності наших працівників. І досягнення такої високої оцінки спеціалістами вищої категорії, якими являлися члени журі, підтвердило ще раз, що на нашому хлібозаводі працюють фахівці з високим рівнем майстерності, які люблять свою справу і виробляють продукцію тільки високої якості, докладаючи до цього всі свої знання та вміння.

Поважні гості знайомляться з нашою продукцією на святі
«Лесині Джерела» (750 років Новограду-Волинському, фото 2007 року)

Щорічно ПАТ «Новоград-Волинський хлібозавод» представляє свою продукцію на виставках, присвячених Дню міста в рамках літературно-мистецького свята «Лесині джерела» та до Дня незалежності України. Нещодавно наше місто відзначило 750-річчя. Хлібозавод вшанував цю подію випуском ювілейного пряника «Звягелю-750».

При таких обставинах правління вживало всіх можливих заходів по посиленню режиму економії у всій сфері діяльності, недопущенню збитковості і одержання можливої рентабельності.
© 2012 ПАТ "Новоград-Волинський хлібозавод". Розроблено ТОВ "Емкон"